Період стабільних високих цін на нафту скінчився. Наразі світові експерти навіть не сперечаються в тому, чи триватиме падіння далі – вони лише розходяться в прогнозах щодо дна. Здебільшого, прогнози коливаються від мінус 20 до мінус 40 доларів за барель. Втім, дехто говорить і про рівень 2008-го року. Тобто про падіння ціни у рази.
Здешевленню нафти сприяє загальний економічний спад (навіть у Китаї зменшення зросту), отже, зниження попиту на нафту. З іншого боку – стабільні поставки (жодних військових дій на Близькому Сході) та політика Саудівської Аравії, високі видобутки якої демпінгують ціни.
Втім, Саудівській Аравії, яка має величезні фінансові запаси (близько 700 мільярдів доларів), здешевлення нафти практично не загрожує, на відміну від ряду інших нафтовидобувних країн. В зоні ризику опинились у першу чергу Іран, Росія та Венесуела. Падіння цін на нафту в рази означатиме майже аналогічні скорочення державних бюджетів, вимушене скорочення соціальних видатків, а отже, неминуче падіння популярності правлячих режимів, а за певних умов і масові заворушення.
Найкращою для Росії в такій ситуації була б невеличка інтервенція 6-го флоту Сполучених Штатів до Ірану (для Ірану це мабуть також було б краще). Тоді б ціни стрибнули. Проте, схоже, Вашингтон вирішив діяти по-іншому: аби притиснути Тегеран та Москву краще не воювати, а демпінгувати. За ціни меншої 60 доларів за барель режими самі впадуть.
Є звісно ще ОПЕК, але її заходи не матимуть нині суттєвого впливу. Та й Саудівська Аравія не надто симпатизує Тегерану й Москві через їхню непоступливість, а також використовує можливість демпінгом, прийнятним для власної економіки, придушити бум на видобуток сланцевого газу.
На відміну від тієї ж Венесуели, в Росії і без того високий рівень протестних настроїв. Та й федеративна політика тримається лише на щедрих дотаціях. Навіщо Грозному Москва, яка не ділиться нафтодоларами? Знову піднімуться сепаратистські гасла на Кавказі. Поступки Кавказові іще збільшать напруження на «ісконних» територіях. Усі передумови до системного краху РФ.
І от саме тепер, коли Росія входить у тяжку кризу, українська влада поспіхом капітулює по всіх фронтах. Очікує на друге читання мовний законопроект. Українська сторона досі платить по завищених тарифах за газ, тоді як світові ціни на газ падають синхронно з нафтовими. Трубу вони таки готові відати росіянам. Якщо донедавна дискусії щодо продажу української ГТС були під табу, то нині українські перемовники жаліються, що росіяни пропонують неринкову ціну – в 4 мільярди.
Наразі все свідчить про те, що від принизливої капітуляції Україну може врятувати лише глибока криза та розвал Росії. Втім, не варто забувати, що державність та формальну незалежність ми отримали також на розвалі імперії. Фактичну незалежність ми маємо шанс отримати лише на руїнах Кремля.
Андрій Ватолкін,
Братство
