У політиці часто треба дивитись не на практичні наслідки конкретних заяв, рішень чи дій, а на те, з яких причин були зроблені ті чи інші кроки. І які методи при цьому використовувались.
Візьмемо, скажімо, ситуацію навколо переговорів між Об’єднанню опозицією та «УДАРом» щодо підтримки спільних кандидатів по мажоритарних округах. Не будемо заглиблюватись в аналіз того, наскільки реалістичним є такий проект, і чи насправді виграють від того виборці. Адже реальна ситуація – складна, і дуже відрізняється в окремих регіонах. Звернемо увагу лише на те, що переговори провели дві політичні сили, одна з яких (Об’єднання опозиція - ОО), зв’язана домовленостями з третьою – Всеукраїнським об’єднанням «Свобода».
Формально – нічого особливого не сталося. Лідер «Свободи» Олег Тягнибок заявив, що знає про ці переговори, однак кандидатів на 35 одномандатних округах, де висунула своїх кандидатів його партія, на користь кандидатів «УДАРу» не зніматимуть. Мовляв йдеться лише про ті округи, в яких кандидатами були визначені представники ОО.
«У нас нема таких округів, де ми могли б знімати кандидатів. Я наскільки аналізував, у нас із 35 округів нема жодного, де б «УДАР» міг претендувати на перемогу, а наші кандидати – ні», - повідомив Тягнибок.
Здавалося б – проблему вичерпано. Однак чомусь не покидає відчуття, що ми маємо справу з ситуацію з відомого анекдоту - коли «ложечки» нібито й знайшлися, проте неприємний «післясмак» - залишився.
Незрозуміло, наскільки насправді був втаємничений в деталі переговорного процесу Олег Ярославович. Якщо мислити логічно, то він неодмінно мав бути його учасником. Адже ВО «Свобода» зобов’язалась підтримувати кандидатів від Об’єднаної опозиції, а тепер, в окремих округах, ті можуть самоусунутись на користь «ударівців». Але ж у «Свободи» й «Удару» не має угоди про взаємну підтримку!
Таким чином, не запросивши Тягнибока до участі в переговорах, лідери ОО, як мінімум, продемонстрували неповагу до свого партнера. Можливе й інше прочитання ситуації: «вожді» ВО «Батьківщина» намагаються одночасно «пошити в дурні» і «УДАР», і «Свободу». Перших – добившись зняття «ударівців» в кількох округах на свою користь. Других – фактично відсторонивши від свого переговорного процесу з головною сенсацією виборів – «УДАРом».
І тут команді, яка обіцяє «змінити все на користь українців», варто було б задуматись: якщо сьогодні їх відсторонюють від переговорів з «УДАРом», то як буде тоді, коли ОО почне чергове «собаче весілля» з владою?
Клянуться, що ніколи цього не зроблять? А масштабні переговори про створення «широкої коаліції» (в народі – «ширка» або ПРіБЮТ) в 2009 році ще не всі забули?
Тому у «Свободи» цілком серйозно слід подумати про те, наскільки надійним є союзник, який діє виключно на власний розсуд. І преферує кулуарні та підкилимні домовленості, а не прозоре та чесне партнерство.
Читайте також:
