Маршрут найвищої складності. 2028 метрів над рівнем моря. Чотири години найтяжчого підйому й такого само в часі спуску.
Один з найвищих і найзагадковіших піків українських Карпат. Це Піп Іван, або Чорна гора. На її вершині — унікальна астрономічна обсерваторія «Білий слон». 70 років вона не була нікому потрібна. Її руйнували вітри, дощі, сніги й... люди. Але 4 вересня сюди підняли перший будівельний вантаж і бригади робітників. Сказати, що нинішнє відродження «Білого слона» — фантастика, це нічого не сказати. Розмови про необхідність відновлення велися давно.
Але. Крутий хребет. Скажені вітри. Гроші. Радянський Союз мав телескопи в інших місцях, а незалежній Україні було не до зірок. Однак «Білий слон» дочекався своїх божевільних романтиків і ентузіастів. Тих, хто зміг переконати спочатку себе, потім один одного й інших, що настав час відібрати обсерваторію в снігів і мародерів. Керівництва Варшавського й Прикарпатського університетів зуміли довести чиновникам Євросоюзу: «Білий слон» необхіден студентам і вченим двох країн. Скоро про нього знімуть фільми й напишуть книжки. А поки що... Перемовини, тонни документів, тисячі дозволів, архітектурні плани, кошториси... І от, нарешті, дерево й цегла для першого етапу — консервації об’єкта.
Як інформує Голос України, роботи тут можна вести не більше п’яти місяців на рік. Тож дах має бути готовий до середини нинішнього жовтня!
Ректор Прикарпатського університету ім. В. Стефаника Ігор Цепенда сміється: «Можете не вірити, але в 2015-му астрономічна обсерваторія на горі Піп Іван одержить своє друге життя!» Поляки з нуля побудували «Білого слона» в 1936—1938 роках для вчених Варшавського університету. Коли почалася Друга світова, вони вивезли все цінне обладнання. Обсерваторія перейшла у власність СРСР. До червня 1941-го тут ще вели метеорологічні спостереження. Потім закинули. Розтягли все. Навіть чавунні батареї... Інспекторська експедиція — журналісти, керівництво Варшавського й Прикарпатського університетів, архітектори й будівельники двох країн, польські дипломати — цього разу штурмувала Піп Іван на саморобному позашляховику. Диво-джип «Хижак» яскраво-жовтого кольору змайстрував місцевий умілець із ГАЗа-66 і КамАЗа. Але навіть його величезні колеса буксували на скелястих схилах. Валуни вислизали з-під них, загрожуючи перевернути всюдихід. Урятувала об’їзна дорога. Менше розмита дощем, який пройшов напередодні. Кілька разів зависали над прірвою. Тягли тросом. І як же ледве не щодня тут піднімаються вантажівки з будматеріалами?!
Схоже, сумніви виникли не тільки в мене. Один з ініціаторів і лобістів проекту відновлення обсерваторії директор Студій Східної Європи Варшавського університету Ян Малицький не міг стримати сліз, коли після багатогодинного гірського джип-сафарі нарешті побачив, скільки зробили українські будівельники менш як за 20 днів! Повністю закладені цеглою вікна другого поверху, частково відновлені дерев’яні перекриття. Хлопці готувалися накрити споруду дахом. Бригади на горі міняються через кожні 5—6 днів. Коли погода хороша, нема ні перекурів, ні вихідних.
Кілька груп туристів ходили за нами по п’ятах. Здивуванню не було меж. Занедбана фортеця зі смітника й громадського туалету дивовижним чином перетворилася на будмайданчик. Гості з Києва, Тернополя, Івано-Франківська раділи диву, мов діти. «Може, вдасться в телескоп хоч одним оком подивитися?» — розмріялася одна з туристок.
Читайте також:
Франківчани з поляками розпочинають відновлення відомої Карпатської обсерваторії Білий слон
