У селі Дитятині Галицького району на Івано-Франківщині місцевий господар Володимир Слободян для відгодівлі корів застосовує систему електропастуха.
При використанні такої системи значно збільшуються надої та немає потреби наймати багато пастухів. Отже, економляться кошти.
До Дитятина доїхати важко. До села доброї дороги немає. Разом із місцевим війтом Євгеном Довжинським, агрономом за фахом, прямуємо на легковику через поля. Навколо видно бур’яни та залишки безгосподарності. Проте вже за кілька метрів — акуратне поле.
«Тут наш господар, який лише минулого року розпочав свою діяльність, випасає корівок, — каже пан Євген. — І настільки чудово працює, що аж душа радіє. На землі господарює й корівок вирощує. По інших селах про ферми й думати забули, свого часу все розікрали, розвалили. У нас є добра ферма, 250 голів великої рогатої худоби. Поголів’я Володя планує збільшити у наступному році до 500. Є молоко, є телята».
«Технологія електропастуха, — мовить Володимир Слодобян, — давно використовується в Європі, особливо в Німеччині та Голланлії, а там знаються на тому, як корів вирощувати. Ми ж запозичили електропастуха від львівських колег. Принцип дії дії новинки такий: поле ділиться на десять частин-кліток, кожна обгороджується дротом, крізь який проходитиь легесенький струм. У такій «клітці» й по три дні пасеться череда. Згодом корівок, відтягнувши дріт, переганяють у іншу частину поля». Приходить вже справжній пастух, відчіпляє дріт та гайда, корівки, у наступну клітку! При цьому він використовує спеціальні рукавиці, адже по дротах проходить струм. А пастухів на велике господарство лише два! Корівкам струм він не шкодить. Сила удару — мінімальна, пишуть Вікна.
«Але в тварин вже виробляється певний рефлекс, — мовить Володимир Слодбодян. — Вони навіть близько не підходять до дроту. А через три дні корови стоять і чекають, аби їх перегнали в іншу клітку, на молоденьку травичку. За цей час там, де ще день тому паслися молочні годувальниці, викошують акуратно недоїджену ними траву. За місяць корівки обходять десять кліток. Допоки молочні годувальниці обійдуть всі до останньої частини поля, в першій клітці починає рости новий соковий корм». Цього року там було просто різнотрав’я, надалі висаджуватимуть траву з Німеччини «Кантрі». Адже зелений харч, який там ріс протягом семи років, вже неефективний. Планується за сезон 5-6 раз косити. А ще у кожній клітці для тварин є ще й свіженька водичка. Пийте, корівки, та молока напасайте!
«Такий харч для наших Ласок, Сірих та Красульок дозволяє удвічі зібльшувати надої. Цьому сприяє соковита молоденька травичка, — мовить місцевий ветеринар Йосип Терпиляк. — За цією технологіє корів пасуть від від квітня аж до листопада. Усі переміщення тварин по полю, а також і прирости та жирність молока контролює комп’ютер. Малюються спеціальні діаграми. Чітко контролюється, аби в кожній клітці був однаковий об’єм трави. Якщо пасучись, скажімо у клітці № 6 чи 8, у корови знизилася жирність молока, то цю частину поля ретельно перевірятимуть. Наступного року вправний та меткий дитятинський господар збільшить стадо та обіцяє потішити ще іншими новими для українського господарства іноземними технологіями вирощування тварин.
