Для 72 років я у формі: як учитель фізкультури з Косівщини виховує чемпіонів всеукраїнських змагань

Ще тридцять років тому не було проблем, пов’язаних із гаджетами, комп’ютерами. Якщо один телевізор десь був у селі, так це було свято. Діти багато рухалися, а батьки їх більше заохочували до домашньої роботи. В моєму дитинстві: взимку — на лижах, літом — граємо в футбол.

Чи охочі діти до фізкультури сьогодні? Тут усе залежить від учителя. Вчитель для учнів має бути найкрутішим. Учні беруть приклад із кого? З кращого, а не з гіршого. Я у свої 72 роки у нормальній формі. На уроках треба не просто розповідати дітям, що робити, а грати з ними в усі ігри та виконувати навіть найскладніші вправи разом. Тоді твій авторитет будуть визнавати й будуть тебе щиро любити. Але, насамперед, треба самого себе любити і поважати. От я, наприклад, чесно говорю, що люблю себе, але ніколи себе не жалів і не жалію сьогодні. Якби не докладав зусиль, то як би отримав усі ці медалі, грамоти? Я всім говорю: «Той виграє, хто вміє терпіти». Так і на уроці. Ми, вчителі фізкультури, маємо хоча б ази знати й легкої атлетики, й гімнастики, й футболу, баскетболу, волейболу.

На початку уроку, коли учні вишикуються, завжди у дітей питаю: «Як ви? Хто хворий? Як ваше самопочуття?» Все нормально — тоді продовжуємо далі. І ще одне правило: на початку кожного уроку пульсометрія. Й завжди дивлюся на обличчя учнів. Обличчя — це без перебільшення дзеркало людини. Якщо дитина бліда або червона, даю їй менше навантаження, якщо взагалі даю.

Якщо дитина не хоче йти на фізкультуру, ставлюся до цього спокійно. Я на них не тисну. Понад 35 років стажу за плечима, досвід уже працює на мене. Я лише кажу: «Дитинко, ти прийшла до школи з якою метою? Ти фізкультурою займаєшся не для мене і не для оцінки, а для свого здоров’я». Наприклад, дитина не любить футбол. Що ж, можливо, конкретно цій дитині футбол і не підходить.

Хлопці майже всі його люблять, а от дівчата не люблять. Як альтернатива у нас є тренажери. Або ж пропоную пограти у волейбол. Намагаюся дітям дати вибір, аби тільки рухалися, а не сиділи. Нормативи сьогодні набагато легші, ми менше даємо навантаження, бо всякі випадки бувають.

Секрети моєї молодості прості. О шостій ранку у мене підйом — так склалося ще з армії. Після того йду на двір. Майже всі ще сплять. Проте у мене вже розминка, ходьба і біг. Траси сам собі вибираю. Якщо у мене в школі є перший урок, то бігаю мінімум три кілометри. Якщо другий урок чи у вихідні, то можу й більше собі дозволити. А коли літні канікули, то ми косимо — такі собі господарські фізичні навантаження.

Я ж і сьогодні беру участь у спортивних змаганнях. Коли вони відбуваються, даю собі трошки відпочити. Щодня на кулаках віджимаюся до ста разів. Здорова дієта — живемо без хімії. (Посміхається). У мене є корова і кози. Ложечка домашнього меду щодня, горіхи. А ще у нас в лісах росте малина і ожина. Коротше, я їм усе корисне, крім цвяхів. (Посміхається). А виноград, абрикоси, сливи, яблука й городина є у нас вдома.

Надихає те, що я люблю свою професію. Люблю свою роботу, свою школу і дітей. Всі мої учні мені цікаві. І як учитель маю до кожного знайти й слово, й підхід. І ще одне: до школи треба йти з настроєм. Те, що там вдома, у родині, якісь проблеми з’явилися, то це слід відсунути. Протягом шести чи навіть більше уроків ви маєте бути на кшталт артиста. Ми працюємо з дітьми — це відповідально. Навіть тварина відчує, що у тебе настрою немає. Я вже не говорю про дітей.