Народному депутату з фракції Партії регіонів Ігореві Зваричу вдалося "відвоювати" у Громадянського руху ЧЕСНО іншої оцінки своєї депутатської діяльнсоті, ніж та, яку було оприлюднено минулого тижня.
Про це йшлося на зустрічі із відомим журналістом, представником ЧЕСНО Мустафою Найємом в Івано-Франківську, на яку завітав і “регіонал” Ігор Зварич.
З’ясувалося, що Ігореві Зваричу вдалося поліпшити свій роейтинг за критеріями ЧЕСНО. Тепер він відповідає 5 з 6-ти критеріїв доброчесності, за якими ЧЕСНО “фільтрував” народних обранців.
Мустафа Найєм, представник руху «Чесно»:
— Я думаю, що тут є дві проблеми. Перше: те, що дуже багато людей хотіли бути святими. Не вдалося. Не всі — святі. Є більш чесні, менш чесні. Але ми не ставили собі критерії якимось чином це порівнювати. Тому, я вважаю, що це — некрасиво. Іноді ситуація схожа на знайому ситуацію, коли діти, яких зловили на чомусь поганому, кажуть: а, дивіться, є ще гірші. Тобто, вони не готові відповідати за себе. І — найбільш болюче. Вражає те, що дуже багато людей, які мали намір підтримати рух «Чесно», коли побачили, що вони самі — не святі, чомусь, замість того, щоб підтримати, почали топити цю ідею. Я спокійно ставлюся до цих людей. Ми щасливі з того, що можемо собі дозволити їх ігнорувати. Ми готові визнавати свої помилки, їх виправляти. Але, чи потрібно і чи було б правильно ступати у публічну дискусію? Я спокійно ставлюся до того, що зробили ці люди. Вони пожвавили дискусію. Нас обговорюють зараз багато інших людей, і ми їм за це вдячні.
Ігор Зварич, депутат Верховної Ради:
— Справа — не у мені. Справа у чесності тих даних, які претендують на те, щоб рух «Чесно» їх називав чесними. Тобто, чесний має також бути чесним. І, коли дані — недостовірні, не відповідають дійсності, коли вони зроблені поспіхом, то це — дещо тривожить. Тому що ми відкриті для суспільства. І, якщо відповідаєш на звернення всіх, навіть, приватних осіб, скеровуєш декларацію, і вона повертається у конверті, то, значить, щось із комунікацією у них — не те. Я спеціально дав доручення своїй помічниці, і ми підрахували: 18 засідань комітету було, а не 10. Я відслідкував, коли перебував у відрядженнях. Тобто, ми готові відповідати за те, що ми, дійсно, зробили. А коли така інформація виноситься на загал, причому, не тільки про мене, але і про всіх депутатів, то вона, дійсно, дискредитує Верховну Раду. Для мене — важливо, щоб було усвідомлення того, що Верховна Рада не є настільки не доброчесною, як її хочуть показати. Я ж розцінюю це як піар. На початках — це піар, безумовно. Але, все-таки, інструменти, які застосовуються, мають бути чесними.
Є, напевне, питання якісь системні, щось не «грає» у тому рухові. А тому, чи співпрацювати з ним, чи не співпрацювати, — це також питання. Тому я розумію своїх колег, які з певним застереженням ставляться до цього проекту. Тому що у будь-якому разі має бути абсолютно достовірна інформація. А, якщо її немає, то, напевне, треба було б утриматися. Я ще трошки подивлюся, а потім можу, взагалі, ігнорувати ці питання, або ж навпаки? Якщо учасники руху це врахують, змінять, то чому ж не прислухатися і не врахувати ті чи інші речі? Кожна громадська організація має право на існування. Інше питання, на що вона претендує. Претендувати на те, що вони, даруйте, — істина в останній інстанції, — занадто.
