У нашому світі все ще існує багато запитань, на які навіть сучасна високотехнологічна наука поки що не дає чітких відповідей. В даній статті пропонуємо Вам ознайомитися з розповідями про декілька аномальних зон.
Дивні явища, які в них відбуваються, ще не знайшли логічного та обгрунтованого наукового пояснення. Факти, що підтверджують існування аномальних зон, доходять до нас з самої давнини, в народних казках та сказаннях, а також в своїх щоденниках їх чимало описували мандрівники, письменники та вчені. З розвитком науково-технічого прогресу росте кількість пояснень загадкових фізичних, чи, можливо, краще сказати метафізичних явищ, але залишаються до сих пір і такі, чиї загадки поки що не були розгадані. Хтозна, можливо, саме хтось з читачів Bannex розкриє їхні таємниці…
Долина Джатінга
Долина Джатінга знаходиться в горах індійського штату Ассам. Кожного серпня тут спостерігається загадковий феномен — посеред ночі з неба починають падати птахи. За словами дослідників, пернаті перебувають у напівнепритомному стані і навіть не намагаються вирватися, коли їх беруть у руки. Індійський зоолог Сенгупта, який довгий час вивчав це явище, прийшов до висновку, що причинами дивного «птахопаду» служать геофізичні аномалії та особливий стан атмосфери, які накладаючись один на одного і «збивають» птахів, що пролітають над долиною, порушуючи роботу їх нервової системи. Але це лише гіпотеза, яка ще потребує експериментальної перевірки.
Нез’ясовні чудеса відбуваються в індійському штаті Ассам, в долині Джатінга. Зовні долина нічим не відрізняється від сотень інших у горах індійського штату. Точніше, це навіть не долина, а просто западина розміром два на десять кілометрів, оточена лісистими схилами. Посеред неї стоїть маленьке село, де життя тече так само неспішно, як і сто років тому. Лише раз на рік Джатінга оживає. До кінця серпня сюди з усієї округи сходяться селяни, щоб взяти участь в незвичайному святі, назва якого в перекладі з мови асами звучить як «ночі падаючих птахів».
В останні дні літа, коли ночі стають довшими, на сільській площі спалахують багаття. І ось ближче до півночі в повітрі з’являються зграї птахів. Вони кружляють над самими головами людей, так що їх легко збити бамбуковим шестом. Деякі з них відразу падають на землю. Залишається тільки підібрати посланий з неба видобуток, ощипати і засмажити на вогнищі для святкової трапези. Нескладна робота. «птахопад» триває дві-три ночі поспіль, причому він регулярно повторюється протягом багатьох десятків років.
Виявив загадкову долину англійський чаєвод Є.П. Джі, який сам спостерігав такий «птахопад» і описав його в книзі «Дівоча природа Індії» у 1957 році. Сам він не був орнітологом, і фахівці визнали його повідомлення про дивний феномен розважальною вигадкою. Лише зоолог Сенгупта зацікавився незвичайною поведінкою птахів і відправився в гори Ассама, щоб на місці перевірити достовірність розказаного чаєводом.
Все виявилося саме так, як описав Джі. Більше того, під час «птахопад» окремі птахи залітали прямо в кімнату, якщо там горіло світло. За словами Сенгупта, вони знаходилися в напівнепритомному стані і навіть не намагалися вирватися, коли їх брали в руки. Такий стан триває у птахів кілька днів. Весь цей час вони сидять нерухомо, відмовляються від їжі, але потім, будучи випущені на волю, відлітають.
Про «феномен Джатінги» Сенгупта повідомив п’ятидесяти видним орнітологам в Європі і США. Але ніхто з них не зміг запропонувати пояснення Ассамського «птахопаду». Причому, згідно їхній загальній думці, більше ніде в світі нічого подібного ніколи не спостерігалося. Зате самі жителі долини пояснюють це явище наступним чином. Вони стверджують, що таким незвичайним способом боги винагороджують їх за праведність. На пам’яті багатьох поколінь в долині не було скоєно жодного хоча б трішки значного злочину — ні вбивств, ні крадіжок, ні перелюбств.
Сам Сенгупта прийшов до висновку, що причинами дивного «птіцепада» служать геофізичні аномалії та особливий стан атмосфери, які, накладаючись один на одного, і «збивають» птахів, що пролітають над долиною, порушуючи роботу їх нервової системи. Але це лише гіпотеза, яка ще потребує експериментальної перевірки.
Птахи в польотах орієнтуються по Сонцю, Місяцю, зіркам, магнітному, а, можливо, і гравітаційному полях Землі. Для деяких, очевидно, орієнтиром можуть служити певні флуктуації в атмосферному тиску. Вчений припускає, що під долиною знаходиться магнітна аномалія. Але її вплив проявляється тільки при певному стані атмосферного електричного поля і тільки вночі. Сенгупта вважає, що заснувші в своїх гніздах птахи в гіпнотичному або сомнабулічному стані летять на світло запалених багать.
Так чи інакше, але зрозумілого пояснення цьому феномену досі немає.
«СРІБНІ» КОЛОДЯЗІ
Розташовані в пустельному містечку Ресоф в Сирії. Серед пісків, в розвалинах стародавнього міста збереглося чотири порожні криниці. Вода в них давно вичерпалася. Глибину колодязів точно ніхто не знає. Відомо тільки, що вони дуже глибокі — камінчик летить до дна приблизно 15 секунд. Місцеві жителі приписують старим криницям, буквально, чарівні властивості – зцілювання будь-яких недуг. Якась аномальність місця дійсно спостерігається. На практиці це виглядає так — якщо на ніч опустити в них на мотузку відро брудної і навіть зацветшей води, до ранку вона стає кристально чистою і смачною. Очевидно це пов’язано з бактерицидними властивостями грунту. Але деякі люди подейкують про більш «високі» сили, адже згідно легендам колодязі побудували «срібні люди», описи зовнішності яких, більше схожі на описи прибульців.
ВЕДЛОЗЕРО
Озеро в Карелії. У 1928 році над селом Шукнаволок поблизу Ведлозера спостерігався проліт циліндричного десятиметрового тіла з хвостової частині якого спливало червоне полум’я та іскри. Пробивши лід, загадковий об’єкт пішов під воду. Після цього місцеві жителі стали зустрічати на березі дивне головату істоту, трохи більше метра ростом з тоненькими ручками та ніжками. При вигляді людей істота тут же пірнула назад у воду, від чого і отримало кличку «водяний». У тих місцях спостерігалися з тієї пори і аномальні явища. Так в 1932 році на село «зійшла» щільне чорна хмара. За його зникнення на землі залишилося желеподібна речовина, яку селяни збирали в пляшки і використовували як ліки. В даний час в селищі Шукнаволок спостерігаються дивні перешкоди телебаченню, тоді як у сусідньому селі (через п’ять кілометрів) таких перешкод вже немає.
ЗОНА ПРЕЙЗЕРА
Зона прейзера розташована в Каліфорнії в місті Санта-Крус. Ця аномальна зона була виявлена в 1940 році Джорджем Прейзером. Сьогодні невелика територія на схилі пагорба, зарослого велетенськими евкаліптами, стала місцем паломництва туристів. Біля входу на аномальний ділянку землі лежить бетонна балка. Один її кінець перебуває в зоні дії загадкових сил, інший поза нею. За допомогою наявного у гіда рівня кожен може переконатися, що балка лежить абсолютно горизонтально. Однак якщо на протилежні кінці балки поставити двох чоловік приблизно однакового зросту, то що знаходиться в зоні буде виглядати значно нижче, а помінявшись місцями з своїм напарником набагато вище його. Всередині зони стоїть невелика дерев’яна хатина, яку Джордж Прейзер побудував 40 років тому. Вона сильно перекошена. При підході до неї відвідувачі відчувають посилюється тиск, так що доводиться нахилятися вперед, щоб утримати рівновагу. Компас в зоні веде себе досить дивно: в метрі від землі він точно показує сторони світу, але варто його опустити трохи нижче, стрілка змінює своє положення на 180 градусів. Важка металева куля, з силою пущенапо жолобу (нахиленому до центру зони), не проробивши і половини шляху, зупиняється і з прискоренням котиться назад. Точно так само, порушуючи закон гравітації, поводяться і неметалічні предмети. Всі ці явища максимально посилюються в центрі зони — всередині хатини. Найбільш потужний вплив відчувається людьми там же. Їх хилить до землі з такою силою, що складається зорове враження, ніби вони ширяють у повітрі …
