Андрєй Макарєвіч: Подорож дилетанта. Репортаж зі сходу України

 

 

«Что заставило вас отправиться в эту поездку?»

Все без исключения журналисты начинали с этого вопроса.

Ну, во-первых, меня попросили спеть для беженцев. А беженцы — это всегда горе, где бы они ни находились. Поэтому помогать им надо. Во-вторых, единственный способ составить собственное мнение о происходящем — увидеть это собственными глазами. Особенно применительно к событиям на Украине.

Добраться до места оказалось непросто. Место расположено в Донецкой области, в ста двадцати километрах от Харькова, в окрестностях Святогорского монастыря. Воздушное пространство закрыто, в Харьков самолеты из Москвы не летают, из Киева — через раз. Поэтому лечу до Белгорода, далее на машине через границу до Харькова. Недалеко.

Границу (и нашу, и украинскую) проходим, вопреки ожиданиям, очень быстро и доброжелательно. Через час мы уже в Харькове.

Честно говоря, последний раз я был в Харькове полтора года назад, когда никакой войной еще и не пахло. И очень боялся увидеть знаки этой войны в нем сегодня — она шла совсем неподалеку, в ста километрах. Я не увидел ничего: афиши концертов, рестораны, кафе, по улицам гуляют нарядные девушки — Харьков как Харьков. В гостинице меня передают волонтеру, который теперь отвечает за мою транспортировку. В миру он бизнесмен, занимается сельским хозяйством. Назовем его Дмитрий. Мы пересаживаемся в другую машину, на переднем сиденье — человек с коротким АКМом. Становится немного не по себе. Нет-нет, все в порядке, в местах, куда мы едем, боевые действия закончились три недели назад, но они должны перестраховаться, быть готовы к любой провокации. Война.

Едем по потрясающе красивым местам — поля зрелых подсолнухов до горизонта. Будут убирать? Будут.

Волонтеры — удивительные люди. Одна общая беда собирает людей разных профессий, разного возраста. Они работают сами по себе — государство им не мешает, но и не помогает. И им удается сделать то, что не могут сделать другие. Им не преграда ни минные поля, ни блокпосты. Впрочем, на блокпостах их знают в лицо и пропускают без разговоров. Они выводят беженцев из зоны боевых действий, помогают им с расселением, собирают для них гуманитарную помощь. Из последнего боя на гражданской машине вывезли раненых, пока военные чухались.

Дмитрий жалуется, что украинские средства массовой информации проигрывают российским информационную войну. Наши тоже подвирают, говорит он. Но наши приукрашивают реальность, а ваши занимаются пропагандой, врут от вольного. И оказывается, полуправда не работает, а пропаганда — на все сто.

Интересное наблюдение. Умничка Геббельс.

Спрашиваю Дмитрия, когда, по его мнению, закончится война. При самом благоприятном стечении обстоятельств — к зиме, но это очень маловероятно. Вообще настроен он совсем не оптимистично. Я осторожно спрашиваю: а почему бы в конце концов не отгородиться забором, и пусть они живут своей республикой? Он грустно смотрит на меня и говорит: они не остановятся. Их первое условие: уберите оружие, отойдите. Армия один раз попробовала — они сразу ломанулись вперед.

Волонтеры очень не любят сепаратистов. Пресловутых фашистов они тоже очень не любят, называют ушлепками. Большой любви и веры к новому президенту я также не заметил.

Поди разберись.

Кстати, результаты крымского референдума (по мнению Дмитрия) — вовсе не боязнь этих самых фашистов, которых в Крыму отродясь не было, просто очень их достали донецкие хозяева. Творили что хотели. Ну, положим, я еще года за два до Майдана имел счастье наблюдать действия братвы Януковича в Днепропетровске — отбирали все, что нравится: рестораны, предприятия. Нагло, ничего не боясь.

Мы въезжаем в Славянск. Замечаю, что все вокруг произносят это название с ударением на первый слог — СлАвянск (а по-украински будет вообще Сло’вяньск — тоже на первый). А почему у нас по телевизору — СлавЯнск? Так это же мудрый пиар, говорят мне, СлавЯнск, славянский мир, единое пространство…

Действительно, мудро.

Ребята хотят показать мне, как восстановили город за три недели — это и их работа. Действительно, в самом городе все в порядке, только воронки на мостовой, напоминающие открытые люки, еще не заделали. Завалы разгребли, мусор убрали. На центральной площади бьет фонтан, из репродукторов играет музыка, дети катаются на педальных автомобильчиках. Две девушки кидаются ко мне фотографироваться. Одна из них оказывается сотрудником психологической службы. Нет, конечно не так все хорошо. Но люди возвращаются в дома. Здесь — кончилось.

А вот на окраинах картина жутковатая: взорванные дома, завод, мост, обрушившийся в реку. Здесь гибли люди. С обеих сторон. Не придумало еще человечество оружия, которое поражает противника и оставляет нетронутым здание, в котором он укрылся. Смотреть на это очень тяжело, потому что это не кино. Справа от взорванного моста наведен новый, пока понтонный. По нему переезжаем реку и двигаемся в сторону Святогорского монастыря. Дмитрий рассказывает, что на территории Украины сейчас более ста тысяч беженцев с юго-востока: они и в Киеве, и в Харькове, и во Львове, и в Ивано-Франковске, где их, кстати, никто не режет. В окрестностях Святогорска — около двадцати тысяч, в основном по пионерлагерям.

Монастырь — четвертая святыня Украины, с древней и богатой историей. Стена его повторяет изгиб склона горы над рекой, это невероятно красиво. Мне приходит в голову, что религиозные различия всегда помогали политикам ссорить народы — на протяжении всей истории. Единая вера тем не менее что-то не очень помогает их помирить. А если над верой приоритетна политика, то какая же это, к черту, вера?

Мы почти бегом прорываемся через толпу людей — все ждут артистов, со мной приехали украинские звезды, я узнаю Машу Гойю — она пела в программе «Голос». Мне дают гитару, я выхожу на сцену и замираю: зал переполнен детьми. То есть в нем одни дети — где-то от восьми до четырнадцати лет, между ними кое-где видны молодые то ли мамы, то ли воспитательницы. Начинаю лихорадочно вспоминать: а были у меня детские песни? И решаю ничего не менять.

Принимали — что вам сказать? Мне давно так не хлопали.

Эти дети три недели назад сидели в подвалах под бомбежкой. Потом со многими работали психологи. И вот сейчас я видел на их лицах радость. И они снова были обычными детьми.

Не знаю я, как про это написать.

В общем, я сделал то, что был должен. В сентябре буду опять петь для беженцев — уже в Москве.

Из обратной дороги запомнился какой-то особенно унизительный шмон в московском аэропорту — через самую узкую дверцу, через два паспортных контроля.

Что поделаешь — война.

 

Андрей Макаревич,

snob.ru


15.08.2014 1160 5
Коментарі (5)

Георгий Степанов 2014.08.16, 19:53
Поза-вчора небайдужими громадянами нашого міста за оперативною інформацією були затримані два волонтери які збирали грошові кошти від Івано-Франківської самооборони для відправки на схід нашим хлопцям які відстоюють честь України, ці особи один представився позивний "Вампір" другий відмовився представлятися, після проведеної з ними бесіди виявилося що ці молоді люди на "широку ногу" тратять зібрані кошти які мали б іти на допомогу нашим воїнам ... після цього було повідомлено координатора області самооборони позивний "шашлик" Наваляний Ярослав Ігорович і його заступника позивний "тихий" Лоп'янецький Юрій Михайлович але не дивлячись на всю серйозність ситуації, їх м'яко кажучи не здивував факт крадіжки їхніми товаришами грошей в сумі 980 грн. та 30 (штук) поповнень на мтс, керівництво самооборони всіляко пробувало замнути дану ситуацію, переходячи від прохань до погроз у випадку розголошення цієї інформації, мотивуючи це тим що зі своїми підлеглими вони поступлять по всій строгості закону і передадуть їх правохоронним органам. Після даної ситуації того ж вечора ми власне вирішили перевірити, що трапилося зі злодіями і де вони знаходяться зараз але як виявилося в ОДА (тимчасовий дисклокаційний пункт самооборони) злодіїв просто відпустили і всіх хто перебував в ОДА "проконсультували" що якщо будуть запитувати то таких людей з такими позивними в самообороні ніколи не було. Небайдужі громадяни міста Івано-Франківська вимагають від структури яка називає себе "Самообороною" пояснень про непершоразовий факт зникнення грошових коштів громадян!!!
Славко Атаманюк 2014.08.17, 14:47
Степанов забув поміняти прізвище на українське
Юрий Сиржант 2014.08.16, 22:38
нормальные пацаны... уроды!
Юрий Сиржант 2014.08.16, 22:38
реальные уроды!
Юрий Сиржант 2014.08.16, 22:40
два предыдущие комментария - по поводу действий волонтеров Івано- Франківської самооборони. Макаревичу спасибо - не незаангажированность мнений, за выражение собственного мнения.
15.08.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого захисника Богдана Микицей розповіла журналістці Фіртки, яким був її чоловік — удома, серед близьких та на фронті.   

1154
10.08.2025
Олександр Мізін

Схеми з державною землею в Івано-Франківській та Львівській областях викривають системні зловживання: розкрадання коштів на врожаю, рейдерство, незаконна приватизація.

1061
07.08.2025
Лука Головенський

Про історію блаженної Едігни нам вперше в інтерв’ю розповів отець Володимир Війтович, настоятель головного Храму УГКЦ в Мюнхені.

2193
06.08.2025

Фіртка зібрала офіційну статистику щодо внутрішньо переміщених осіб в Івано-Франківській області. За цими цифрами — реальні життя людей, зі своїми радощами та бідами, які прагнуть гідного майбутнього попри всі виклики.

5943
30.07.2025
Олег Головенський

Фіртка поспілкувалася з Олександром Красовицьким —письменником та видавцем, генеральним директором та власником харківського видавництва «Фоліо».   

4327 20
28.07.2025

Фіртка розповідає, як незаконні заправки та контрафактне виробництво пального загрожують економіці й безпеці регіону.  

2292

Вмираючи, сер Ніколас Горацій Аспер марив пророцтвами Нострадамуса, вавилонським краєзнавством і курсами лондонської біржи, співав псалми і сури арабською, пророкував Антихриста (в його арабському варіанті – Джаджала) і спілкувався з астральними привидами давніх царів.

386

Існує такий народний вислів: «в церковному календарі кожен день свято» і це частково правда, а частково ні. Використання цього виразу звучить як висміювання релігійної традиції.

451

Найперше в цій історії із законом, що позбавив антикорурційні органи «незалежності», тішать молоді люди, які протестують. Щирі, світлі, небайдужі, впевнені своїй правоті…

1121 1

Протягом своєї історії християнство завжди використовувало найсучасніші на той час технології для проповіді Євангелія.  

672
11.08.2025

На Прикарпатті аграрії вже зібрали третину врожаю зернових та зернобобових.  

435
05.08.2025

В Івано-Франківській громаді розпочали збір врожаю на землях комунального підприємства.  

564
03.08.2025

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

614
14.08.2025

У селі Старуня 22 серпня 2025 року відбудеться урочисте освячення храмового комплексу Блаженного священномученика Симеона Лукача.  

1077
11.08.2025

Нічні чування відбудуться з 12 на 13 серпня в Погінському монастирі, що на Івано-Франківщині.  

763
06.08.2025

У день Преображення Господнього, 6 серпня, в івано-франківських храмах традиційно відбулося освячення плодів та кошиків із дарами врожаю.  

847
01.08.2025

На вихідних, 2-3 серпня, відбудеться XIII Всеукраїнська Патріарша проща до Крилоса.  

550
05.08.2025

Журналістка Фіртки поспілкувалася з учасниками івано-франківського гурту LaBlur, які розповіли, як зароджувався їхній колектив, чому музика — це їхній порятунок та як вони поєднують творчість із благодійністю.  

849
07.08.2025

Президент України Володимир Зеленський посів друге місце в рейтингу світових політиків за позитивним сприйняттям у США. Вище тільки Папа Лев ХІV.  

553
05.08.2025

Росія продовжує втрачати позиції на європейському газовому ринку, де домінувала з ще радянських часів.

636
02.08.2025

Президент США Дональд Трамп заявив про кількість втрат росіян у 2025 році.  

648
25.07.2025

263 народні депутати підтримали законопроєкт, зокрема — дев’ятеро з Івано-Франківщини. Хто і як голосував, і якою була їхня реакція згодом — розповідає Фіртка.

2254 1